На протязі багатьох років у цей день є традиція вшановувати пам‘ять загиблих журналістів у Києві на Майдані. П‘ятнадцять років тому у цей день співробітники спеціального підрозділу МВС України під орудою Пукача жорстоко вбили українського журналіста Георгія (Гію) Гонгадзе. Це вже не просто чиїсь там спекулятивні припущення або наклеп, а законний вирок офіційного українського суду. Але ж, досі незрозуміло, чому ці виродки, перебуваючи на державній службі, скоїли цей злочин. Хто був спроможний віддати їм про це наказ? Адже зрозуміло, що вони самі ні в якому разі не стали б вбивати зовсім невідомого їм журналіста якоїсь там «Української правди», що систематично оприлюднював у той час у мережі Інтернет (про існування якої вони, очевидно, навіть не здогадувалися) відомості, які компрометували чинного тоді Президента України Леоніда Кучму.
Свого часу були також оприлюднені чутки про особистий (суто чоловічий) конфлікт Гонгадзе з тодішнім головою президентської адміністрації Литвином (нині – народним депутатом України, який раніше навіть побував головою Верховної Ради). Як відомо, тогочасний міністр внутрішніх справ України Кравченко був знищений невідомими особами (застрелений) одразу, як тільки Кучма втратив посаду Президента і виникла небезпека (можливість) результативно розслідувати цю справу. Також відомо, що вбивці Гонгадзе називали його, коли завдавали йому тортури, що призвели до смерті журналіста, «агентом США», у чому вбачається явний слід тодішньої СБУ під головуванням, на той час, Деркача. Та й знищити міністра внутрішніх справ, це також дуже схоже на справу рук голови спецслужби, бо хто б ще був спроможний таке чудо вдіяти?
Тобто, клубок дуже заплутаний, але ж треба його колись розплутати. Дуже дивно, і викликає багато обурення, що за п‘ятнадцять років це наразі досі ще не зроблено. Це насправді якась повна і остаточна недієздатність чинної досі української правоохоронної системи у виконанні своїх функцій. Залишається тільки одне питання: може, Петро Порошенко, який зараз обіймає посаду голови української держави, здатен з цим гордієвим вузлом упоратись? Чи і він також, наслідуючи приклад своїх попередників, зламає на цій справі свої президентські зуби?
