Позов Юрія Кармазіна, якому на останніх виборах не поталанило зберегти своє крісло у Верховній Раді, до Вищого адміністративного суду України щодо «незаконності» обрання народними депутатами України Олександра Домбровського та Павла Балоги дивним чином співпав з небажанням цих депутатів перебувати у фракції Партії регіонів, якій зараз кожен член на вагу золота – у зв‘язку з ініційованої опозицією кампанією виключно персонального голосування.
Вердикт цього, так би мовити, суду можливо оцінювати лише як театр абсурду – цілковито у стилі Кафки. Бо ж, усі можливі строки для позовів щодо останніх виборів у Верховну Раду, згідно чинного законодавства, вже давно минули. До речі, сама влада цього бажала, що б максимально спростити собі фальсифікації за допомогою адмінресурсу – і щоб потім неможливо було нічого змінити. І от тепер виявилося, що обмеження строків для позивання стосується лише звичайних громадян, але не має ніякого відношення до тих осіб, які рвуть жили заради правлячої партії. Їм, як ми бачимо, дозволено все. Для таких «героїв» ніяких обмежень не існує. Вони – поза законом, вони – вище нього.
І, ясна річ, ніяких законів для самих суддів у Вищому адміністративному суді також не існує. Вони пишуть на папері такі рішення, які вважають за потрібне. Навіщо їм ще якісь там дурниці читати? Цілком достатньо того, що вони добре почули команду з адміністрації президента, отриману за допомогою телефонного зв‘язку. Працездатність мозку тут зовсім не обов‘язкова, достатньо мати непошкоджені органи слуху.
А що б довершити картину цілковитого шабашу протизаконної діяльності, голова Верховної Ради Володимир Рибак, замість того, щоб керуючись нормами законодавства, проігнорувати все це божевілля, заявив про необхідність ще якогось там роз‘яснення ситуації з боку Конституційного суду. Мабуть, відтепер спікер буде отримувати дозвіл від цієї, цілком дискредитованої, до речі, інстанції щодо кожного випадку відвідин ним клозету.
Незрозуміло лише одне: за кого в цьому випадку мають українську громаду? За дурників? Що, влада Януковича не розуміє, до якої міри всі ці її потуги виглядають далекими від здорового глузду? Чи може у тих кабінетах вважають, що і громадяни такі ж дурні, як і ті гопники, що у тих кабінетах сьогодні сидять?